Жовківчанка - актуальні новини Жовківщини

 RU 
Випуск №

На головну сторінкуRSS Добавити в закладкиКонтакт
Огляд
Новини Жовківщини » Влада працює
Влада працює

Богдан Каспер : "Нові політики продовжують туж саму лінію, яка тривала до того без них, але при Януковичу"

Нравится
Стаття з випуску № 7 від 2014-10-16

Чому я йду з «Правим Сектором»?

Знову в Україну прийшли парламентські вибори. Знову українець стає перед вибором за кого віддати свій голос, щоби щось змінилося в нашій країні на краще. Тому що, після проголошення Незалежності, коли старі люди казали, що не буде в нас справжньої незалежності, не буде України без крові. Коли Госпадь дарував нам ту незалежність мирним шляхом? Так нічого і не змінилося. Колишні перебізчики, перефарбовані окупували владу і зробили все щоби ця влада лишилася в їхніх руках назавжди. Все це вилилося в останній майдан, коли повсталий народ скинув найбільш яскравого представника корумпованої верхівки, яку язик не повертається називати елітою, яка зробила все щоби пограбувати остаточно наш нарід і довести країну до того стану коли її більшість людей навіть не сприймає на світовій арені, не як країну, а як васала, як феодальний додаток до Російської імперії. Коли армія не те що не спроможна відбити, а навіть елементарно захистити найважливіші цінності цієї держави. Повсталий народ викинув цього облудного диктатора який настільки був примітивний і тупий, що навіть красти не вмів так щоби викликати в народу обурення, зневагу, ненависть.

І що сталось після майдану?

А після майдану нічого не сталось, в ті самі кабінети прийшли нібито нові обличя, навіть обличями їх називати важко, фізіономії якщо м’яко. Вони продовжили всю туж саму лінію, яка тривала до того без них, але при Януковичу. Хоча з рештою треба бути справедливим, ніхто з них не повставав поки народ не вийшов на майдан і навіть слова не сказав проти ганебних умов які запровадили в Україні режим Януковича. Ніхто, всі мовчали.

Ніхто не поклав мандат, не склав ознак протесту, ніхто не закликав вийти на вулицю, ніхто навіть не публікував якісь гострі статті які б могли нотувати громадську думку, все це зробив нарід. Нарід вийшов тому що йому набридло терпіти знущання і поневіряння від купки захланних, розбещених можновладців, які вже не знали щоби їм ще бажати. Пригадайте ті золоті унітази, золоті батони, золоті портрети прокурорів, президентські і всі інші оці збочення, цих людей нормальними не можна назвати. Але нічого не змінилося, в ті самі кабінети поприходили ніби нові люди, потьоки тіньові кримінальні лишилися ті самі, тільки йдуть вони в інші кишені. В інтернеті проскочила інформація, що наші керівники отримали по мілярду за беззбройну безопорну здачу Криму, вважаю що такі речі мали б розслідувати СБУ і мали б розслідувати не тільки українські, але й міжнародні спецслужби. Тому що це є однозначна зрада Батьківщини, зрада наших українських національних інтересів. Як можна було закликати солдатів триматися і забороняти їм використовувати зброю, якщо всі військові статути твердять, що при нападі на пост зобов’язаний вартовий відбивати напад усіма наявними у нього засобами. А наші хлопці відбивалися битонними клумбочками проти автоматників, проти сепаратистів і зелених чоловічків. Агресор відчув себе в силі, агресор відчув свою безкарність, був переконаний що так само як агресію проти Грузії, Молдовії він проковтне агресію проти України.

Це вилилося в спробу захватити південно-східні рубежі нашого краю, відрізати Україну від моря, перетворити її на меншовартісну, другорядну, європейську державу без будь яких засобів для розвитку, розбудови, для подальшого економічного зростання. В результаті тільки наполегливих, жертовних, героїчних зусиль нашого народу, вдалося зупинити оці ганебні плани Кремлівського диктатора. Якби не повстали українці, якби не пішли добровольці тисячами на фронт обеззброєні і фактично без командирів. Навіть середня ланка командного складу є продажна вже давно, відфільтрована агентами Кремля. Не чекав Путін що українці так швидко зберуться зі силами і що нарід український не буде вітати його осатрапів квітами і хлібом зі сілю. Навіть ватники зараз проти того щоб Росія окуповувала на далі українські терени, бо побачила що несе за собою російський окупант. Спитаєте, а де ж була наша влада? А не було нашої влади… Влада знов закликала триматися, знову хлопців або з муляжами автоматів, або з автоматами проти танків почали кидати як гарматне м'ясо. Почали здавати наших хлопців командири, коли змушують розміщувати частину там де є вкрай невигідно, а на ранок негодні розібратися де є земля, а де тіла загиблих бійців, яких перемолотили градами, артилерією з кордону чужої країни. Отже, з чим ми прийшли до виборів, що раніше вибори це були ігрища, фестивалі, хто краще обдурить виборця, зараз ці ігрища співпали з страшною бідою, із війною, яка прийшла у нашу країну.

Чи зараз час на вибори?

Очевидно що ні, не можна обирати підчас війни. Чому? Тому що можуть пролізти до парламенту будь які, абсолютно не державні, протидержавні сили, тому що неможна обирати на тих теренах законну владу де панує хаос, де панують сепаратисти. Неможливо надіятися обирати там нормальну владу, і тому сподіватися на це марно.

Чому ще не потрібно голосувати? Ці вибори потрібні тільки владі, тому що вона втрачає свій виборчий ресурс, авторитет у пересічного виборця. Був обіцяний мир за два тижні, і пройшли вже місяці, А миру і не видно, кількість загиблих зростає з кожним днем. Навіть під час так званого ганебного перемир’я. Закони 16 вересня виявилися ще ганебнішими і підлішими ніж закони 16 січня. І продавлені вони були ще у більш цинічний спосіб через парламент, без ніякого обговорення і реального голосування, але продавлені вже не Януковичем, а новою владою. Що вони принесли українцям? Величезну ганьбу, вони перетворили наркоманів, сепаратистів у політичних гравців. Україна і Європа сіли з ними за стіл переговорів. Ніхто у світі з терористами і сепаратистами переговори не веде. Спробуйте запропонувати Ізраїлю вести переговори з тими хто викрадає їхніх солдат, хто обстрілює їхні квартали ракетами з закордону. Та вони розсміються вам в обличчя, тому що вони дбають за свій нарід, вони дбають за свою країну. А наші пропонують нам ганебну здачу наших інтересів. Вони пропонують зараз оголосити надзвичайний стан на окупованих територіях, вони пропонують щоб сепаратисти самі призначали собі судів і прокурорів, і самі будуть визначати чи попадають під амністію чи не попадають. В цьому випадку будуть покарані ті хто намагався протидіяти агресії зі сепаратистами. Всі інші будуть виправдані цими прокурорами і суддями, які не далеко втікли від Пшонки і Януковича, та інших представників їхнього режиму. Це що стосується законів. Є знаменитий вислів Черчеля : «Якщо між ганьбою і війною ви обираєте ганьбу, то ви отримуєте і ганьбу і війну». Зараз українці отримали і ганьбу і війну, яка ні на секунду не припинялася. Наші люди героїчно обороняють аеропорт Донецька, а за їхніми спинами вже ведуться перемовини щоб віддати той аеропорт взамін нібито на якийсь інший окупований ворогом район. Наші люди готуються боронити Маріуполь щоб не відрізали нас від моря і не пробили собі сухопутний коридор до окупованого Криму. Але вже ведуться перемовини про те що якось миром вирішувати ці нібито протиріччя. Ми повинні були на весь світ голосно проголосити, що Україна стала жертвою агресії, жертвою невиправданого, ганебного, підлого удару в спину.

Отже ми горді сказати що навіть через ці контрольовані канали часом проривається інформація про те що Правий Сектор разом з іншими бійцями обороняє аеропорт Донецьк, що наші хлопці з Добровольчого Українського Корпусу Правий Сектор воюють і кожного дня несуть втрати, ми ховаємо наших побратимів і нам кажуть що згідно чинного законодавства ці загиблі полеглі герої які навіть не здаються у полон, тому що наших хлопців у полон не беруть. Наш побратим підриває себе гранатою щоб потягнути зі собою трьох, чотирьох сепаратистів, і нам тут кажуть чиновники що вони згідно чинного законодавства є найманцями, вони не є учасниками бойових дій. Це ганьба для величезної держави, для того ганебного уряду який на крові майданівської Небесної Сотні прийшов до влади і робить страшніші і підліші речі що чинили Янукович і його посіпаки. Вони не мають жодних гарантій і жодного захисту, їхні сім’ї залишаються на призволяще у разі гибелі годувальника. Якщо батько не повернувся то дитина сирота не має жодної надії на допомогу від держави, дружина, матір і одинокі батьки не матимуть жодної допомоги від цього режиму, який грабує Україну мілярдами і не може знайти, час щоби віддати шану і віддати належне тим хто пролив кров за те щоб вони стали до влади.

Пригадайте Небесну Сотню, як обіцяли ці всі так звані нинішні демократи по мільйону за кожного загиблого родині. Де ті мільйони? Вже ніхто не згадує ту Небесну Сотню, ще трошки і ніхто не буде згадувати там в уряді і тих полеглих бійців. Вони ведуть свої торги. Ми часом обурюємося що Європа не достатньо жорсткі санкції запроваджує проти Кремля, а подивіться чи Україна запроваджує належні санкції. Ви подивіться як рошенівський завод на сході продовжує працювати, він випускає чоколяду і якщо вірити інтернету Російська Федерація і міністерство оборони дає замовлення на заводі «Рошен» для виготовлення сухих пайків для своїх бійців сепаратистів. А наші хлопці просять прислати снікерсів, тому що вони солодощі полюбляють, і тому що це є єдиний варіант швидко поповнити сили в окопах. Сеператисти мають все, спорядження, опалення, умови для проживання на лінії фронту, а наші хлопці сидять в сирих, вологих ямах, немаючи навіть елементарних речей, ні термобілизни ні спальників.

Що говорити про ту чоколяду, як на мене то той завод мав бути евакуйований, як при відступу від переважаючого ворога який окуповує країну, мало бути вивезене обладнання, мав бути закритий завод, і якщо треба то підірваний, щоби не дістався ворогові, так як це роблять порядні люди. Але що чоколяда, ви подивіться, в Україні не оголошено війну, війна триває, люди гинуть, а в нас війни не має. Чому? Та тому що МВФ не вводить, вона не має права фінансувати країну яка веде війну. Хто ж тоді дасть нам міліарди які деребанять між собою вже давним-давно, до цього остатнього часу. Замість того щоб оголосити воєнний стан, замість того щоб звернутись до усього світу цивілізованого із закликом про допомогу, Україна встидається назвати війну війною, окупацію окупацією, а інтервенцію інтервенцією, колись Конфуцій писав: «Правильно назвати, означає правильно зрозуміти», до тих пір поки ми війну будемо називати антитерористичною операцією, а окупацію якимись територіями з особливим статусом, до тих пір у нас буде те що буде. Нам не світить ніяке, вибачте на слові розуміння із бандою агресорів, тому що у війні може бути тільки військове вирішення, ми повинні були колючим дротом обнести ті території які захопив ворог, викопати окопи в повний профіль, і оголосити про тимчасову окупацію нашої країни, оголосити мобілізацію, і тоді весь світ цивілізований допомагав би нам як жертві агресії, і тоді не стояло би питання нам списувати чи не списувати якісь борги, тому що країна яка воює не може платити за боргами, а так ми надуваємо щоки і перед усім світом показуємо що в нас мир, тільки для того що дайте нам ще міліарди які ми будемо дирибанити між своїми банками, ви подивіться на тих людей яких треба садити на лаву підсудних, вони знищили гривню, вони всі в команді президента, ви подивіться що ж змінилося, всі ті хто був при Януковичу, і які хоч трошки менше одіозні всі вони зараз на своїх місцях. Того хто накрався у Львові, перекинули на схід і звідти сюди в Галичину, все в порядку, всі ті хто грабував грабує і далі, кому пішли чемодани хабарів за те щоби призначати цих людей на свої місця, та тим хто зараз зайшов в ці кабінети, хто зайшов на крові Майдану.

Трошки про політику

Дуже прикро що українцям не пропонують жодної програми дій, жодна партія не намалювала картину, якою мала би бути Україна в разі перемоги цієї партії на виборах, чим змагаються ці парті,та змагаються вони одним,щоб заїжджі політтехнологи, чи кремлівські, чи європейські, чи заокеанські, щоб вони вигадали таку приманливу ідею заману, щоб обдурити того виборця, щоб він черговий раз проголосував за ту нездар, яка довела країну до розвалу. Ви подивіться нас закликають єднатися, час єднатися, кого, з ким, заради чого? Помаранчевих тушок там зараз повно в списку, із регіоналівськими недобитками, їх треба єднати зараз? Нас закликають голосувати за сильну команду для складних часів, а хто ж ці складні часи зробив, як не та «сильна команда», яка зараз рветься до влади з усіх сил. Нас закликають голосувати знову за білу пухнасту, хтось може повірити, що донька героїчна льотчиця попрощалася з матір‘ю коли йшла на війну і говорила з нею гаслами партії яка через пів року буде експлуатувати її, це є ганебно, цинічно, це брутально, стареньку матір використовувати у передвиборчих технологіях, щоб приховати свою політичну імпотенцію, свою бездарність, свою ворожість для цієї України і всього українського. Вони використовують самі цинічні і ганебні методи, вони не цураються методів агітації і задуреня голів виборців. Я чув по телебаченні коли виступала та сама Тимошенко і каже, добре що ціна була піднята в двічі на газ, зате вдвічі скоротили обсяг користування на газ, то може давайте проведемо голодомор і в десятки разів зменшемо обсяги споживання хліба. За цією спотвореною, збоченою логікою, чим вища ціна, тим краще виявляється, виявляється і в тюрму людей які підписували Путіну отакі подарунки долі , а їх виявляється треба похвалити бо їм економіка стала здоровіша, ви перестали просто споживати, збільшили тариф на проїзд, будете на роверах їздити, здоровіші будете, треба подякувати нашій міській владі, підняли ціну на газ, будемо  менше опалювати будемо дрова рубати, тягати на спині, хай старенькі пенсіонери носять замість того щоб опалювати газом.

Жодної ідеології у жодної партії не має, ніхто з них не сказав якою він бачить ту Україну, ліберальною чи консервативною, правою чи лівою, прогресивною, чи якоюсь відсталою. Жодна партія не намалювала картини, як вона бачить майбутнє, вона змагається тільки щоб обдурити самого виборця, щоби забрати його голос і знову лишитися при владі. Неможливо вибрати порядний парламенту за законами Януковича, ці закони були затверджені за часи панування Януковича, п’ять відсотків прохідний бар‘єр, це є ганьба для демократичної країни, тільки диктатури, теранії, мають від п’яти до семи відсотків бар‘єри на проходження в парламент, тільки абсолютно безчесні політики можуть розповідати що це є на благо, все це покликано для того щоб зберегти при владі тих самих які перебігали від фракції до фракції, і далі будуть перебігати якщо щось зміниться. Не дай Бог вийдуть із тіні регіонали і знову ці перебізчики і ці ті тушки побіжать до того хто сильніший, сьогодні всі біжать за президентом, нас закликають голосуйте за єдиного кандидата який зробить мир, і де ж той мир? Зараз нам знов кажуть давайте голосуйте за узгоджених так як то було на позаминулих виборах. Хто з ким кого узгоджував, скільки можна голосувати за технології, а не за власне переконання. Українець повинен голосувати не емоціями, не тою облудною модел’ю яку йому нав’язують, а повинен прислухатись до свого розуму, до свого історичного досвіду, до пам‘яті історичної, подивитись на портрет загиблого батька чи діда, подивитися в очі чи побачить він там оті гасла ідіотські, і голосувати за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей, внуків. Правий Сектор сповідує абсолютну, конкретну ідеологію, якщо в економіці це врегульований лібералізм, врегульована ліберальна економіка, на ринкових засадах, але за контролю і регулювання держави, то в політиці це є націоналізм. Дуже часто українським націоналізмом лякають людей за кордоном, мало не прирівнюють його до нацизму і фашизму, це не правда, просто дуже українські націоналісти були небезпечні для кремлівських окупантів, завжди, і тому з них зробили отакий своєрідний жуп. Український націоналізм завжди був оборонного характеру, він ніколи не намагався виправдати загарбання чужих територій, він зажди боронив своє право в своїй хаті розмовляти на своїй мові, співати своїх пісень, думати, мислити так, як це робили з діда прадіда тими же теоріями, і зараз ми з гордістю проголошуємо що Правий Сектор проголошує свої позиції державницького політичного націоналізму, на відміну від наших політичних конкурентів Свободи, ми не пропагандуємо націоналізм за етнічною ознакою, навпаки, згідно із твердженням, визначенням Степана Бандери, кожен не українець, який визнає право українця на власну державу, на право на життя в цій країні за своїм законом, є нашим побратимом, ця людина має право робити в себе в побуті в родині все те що дозволено в цивілізованій країні цивілізованим громадянам. Не хочеш своїй дитині співати колискову на тій мові на якій тобі співала твоя мати, буд ласка, не хочеш читати газети своєю мовою, буд ласка, якщо ти визнаєш наше право українців, а українці просто не мають іншої землі, якщо в росіянина є Росія, в поляка Польща, в нас іншої країни не має, тому ми не особливі, просто іншого немає варіанту. То і ми толерантно до тебе ставимося, а от якшо ти є вороже настроєний, якщо ти заперечуєш наше право, якщо ти виступаєш проти того щоб ми мали свою державу, щоб ми були господарями в своєму дому, то тільки тоді ти є наш ворог, а скажіть будь ласка в якій державі такого немає? Приїдьте в любу цивілізовану державу і скажіть що ви проти того народу який там проживає, і проти тих законів що там є, і проти тої ідеології яку він сповідує, і вам покажуть на двері, і ніхто не скаже що це були нацисти чи фашисти, це є нормальне явище, ми просто боронимо свою землю, і своє право жити на ній так як заповідали наші батьки і діди.

В Правому Секторі до сорока п’яти відсотків бійців розмовляє російською мовою, коли капітан корабля, українського корабля, якому запропонував російський адмірал здатись і сказав рускіє не здаються, той сказав переходь до нас якщо ти руський, а він адмірала послав за конкретною адресою, і сказав що він присягнув Україні, і боронити буде Україну, ну скажіть мені хто більший патріот, оцей росіянин за походженням, українець скоріше з російським походженням, чи той що голосує багато за Україну десь там на хуторі, лілеїть своє українство, але палець об палець не вдарить, навпаки потурає окупантам, потурає отим технологіям що прийшли п’ята колона і дорвалася до влади, чому ніхто не посадив ні Шуфричів ні Ковалєвських ні Бондаренко, чому вони знов ходять на всякі ефіри до Шустерів і вчать нас як нам будувати Україну, а тому що вони відчувають підтримку, зараз при владі такі самі, як вони просто під перефарбованими прапорами, тому що ніхто ніколи не закликав до політичної відповідальності, ви подивіться був Сєня кролік, мав один фронт зараз має другий фронт, а чи звітувався він перед виборцем про попередній фронт, а раніше, завтра третій буде фронт, будуть інші прапори. Вибігають такі як Жваня з одного кутка в другий і нічого, вони завжди знайдуть своє місце в списку, а як не в списку то в партіях які підтримають їх. Тимошенко їде знову з сильною командою, скажіть будь ласка хто ще ту Тимошенко не кидав, хто ще як то кажуть не лишав її на льоді з її ідеями, вже третя чи четверта команда яка знов перебіжить як тільки побачить сильнішого.

Ми наприклад Правий Сектор не закликаємо голосувати чисто за нас, не хочете не голосуйте, але голосуйте розумом, голосуйте переконанням, голосуйте історичною пам‘ятю, і керуйтесь якимись своїми розумовими цінностями, а не емоціями. Вибігає радикал з вилами який ще недавно фотографувався в інтернеті з георгіївською стрічкою обнімаючи ніжно хлопчаків, відповідно затулив зовнішність, і люди як сліпі кошенята, як барани ідуть, як вівці ідуть за ним і кричать що він герой, а на чиї гроші він стрибає по всій Україні, витрачаючи по 20 – 30 тисяч на чартерні рейси, хто дає змогу розкручуватися по найкращих каналах, в найпраймовіший тайм. Про нас не говорять навіть коли гинуть наші побратими, «Я підхожу до сивого полковника і говорю поможіть, дайте салютну команду, почесну варту, оркестр щоб був, щоб поховати людину яка потягла за собою чотирьох сепаратистів підірвавшись гранатою, бо не хотів іти в полон, бо знає що роблять там з полоненими правого сектора, а мені каже полковник з сльозами в очах вони найманці, я не маю права, а потім каже, а хай воно всьо, хай хоч трибунал. Я вам команду дам салютну, оркестр, людина заслужила на то, і в той же час бігає сепаратист, я не знаю хто з вилами, чи патріот, на околицях АТО, і допитує, щось там випитує з гаслами, вже один зек був при владі, що нам треба ще одного який відсидів два з половиною роки, та ще й за шахрайство, та ще й на весь інтернет розповідав як він заробляв перед своїм шефом, кар’єру робив, тепер він відмінник – розказує пан Віталій Сергатюк керівник політичного крила Правого Сектору у Львівській області» .

Чому я йду з правим Сектором?

І так, Людина мого покоління старшого, підводячи підсумок прожитим рокам, звичайно якщо прискіпливо подивитись на всі події які колись десь ставалися, то завжди можна знайти те про що можливо і не дуже згадуватися хочеться, і хребти у нас були погнуті, і жили ми під час тоталітаризму, під час тотальної руїни коли в 90 роки розвалювалося все що трудом десь колись здобувалося, рушилися кар’єри, рушилися зв’язки, факти нищилося все що роками здобувалося, і отак часом собі думаєш, дивишся на наше нове покоління і заздриш їм по-хорошому, що вони виросли в іншому світі, у вільному світі, вони виросли з не поломаними, не погнутими хребтами, вони просто дивляться поперед себе, вони сміливіші за нас, вони гордо несуть свою голову і дивляться просто перед собою, зрештою Майдан, а тепер і бойові дії на сході показали що ми маємо гідну молодь, яка гідно зможе продовжити справу дідів, прадідів, у боротьбі за Україну, за її розбудову. Коли хлопці з кийками і з фанерними щитами йшли на кулі, вони зараз добровольці з автоматами, стоять проти танків, починаєш розуміти, що у славних прадідів є великі героїчні нащадки правнуки. Мене часто питають чому я йду з Правим сектором, чи підтримує мене хтось чи не підтримує, я згадую свого батька одинака, із заможної родини хлопець пішов в УПА залишивши воїх батьків самих, не задаючи питання. А що він буде мати від тої звільненої України про яку тоді всі вірили свято коли усі йшли у бій. Колись у тяжкі часи для Америки Джон Кенеді сказав, не задавайся питанням що твоя країна може зробити для тебе, задай тільки одне питання, а що ти можеш зробити для свого краю, і щось подібне зараз задаю собі я. Якими б не були сьогодні представники нашого покоління, багато чи мало їм вдалося зробити для сьогоднішнього дня, для сьогоднішньої України, ніхто не відніме в них права стати на бій за Україну поруч з цими молодими героїчними хлопцями, яким не потрібно збирати з’їзди в п’ятизіркових готелях, винаймати натовпи журналістів, кореспондентів, і різних борзописців, щоб довести світові і нації, свою здатність, свою здібність, свою вірність захистити і відбудувати Україну. Ті хто пролив кров за Україну не потребують жодної реклами, їм не треба в чергове доводити що вони хороші, змінювати прапори, набирати до себе у списки як це роблять наші політичні євнухи різноманітних командирів, і за спинами цих героїв намагатись проштовхнути себе в черговий раз до влади, при цьому що підло поки герої будуть воювати, гинути в окопах, доки їх будуть катувати в застінках сепаратистів чи ФСБшних тюрмах Росії, о ця вся політична наволоч, о це все шумовиння, воно буде керувати державою від їх імені, тих героїв яких вони зараз записують у списки, героїв гладіаторів використовують, для того щоби приховати ницість, бездарність політичних імпотентів.

Чому я йду з Правим Сектором?

Та тому що для мене Україна не існує як абстрактне поняття, як якесь там явище, для мене Україна це найперше мій нарід, це моя родина, це моя дитина, це моя онучка, це мої друзі, це мої близькі. Якщо тут на теренах України не дай Боже не залишиться українців, якщо їх заселять наприклад Китайці, то не зважаючи на ці широкі степи, на цей сивий Дніпро, ні ті Карпатські гори, це вже не буде Україна, тому я ще раз підкреслюю для мене Україна це її нарід, це родина, це дитина, і для мене це ще ці хлопці, і з Правого Сектору які проливали кров за цю країну, які гинуть за неї і продовжують гинути, які там в окопах боронять українські інтереси в той час коли в Києві, тай тут в Галичині, багато хто наживається на війні, обкрадає їх, і їхні родини, тому, яким би не було моє покоління, гідне воно чи не гідне щоб стояти поруч з цими молодими героями, я вважаю що відібрати право у нас допомогти всім чим ми можемо щоб ця молода парость прийшла в політику, щоби в парламент влити здорову свіжу кров, людей які не допустять того щоби продовжувались корупційні, злодійські схеми, це є наш святий обов’язок, і в цьому праві ніхто не може мені відмовити. Я не питаюся що може Правий Сектор дати мені, зараз я запитую себе чим я можу допомогти цим молодим людям. Часто кажуть, вони мало знають, що вони не знають, як чемодани доларами вимінювати на голоси, як в колуарах торгувати українськими інтересами, як деребанити бюджет, та Слава Богу що вони того не знають, а якщо чогось іншого вони не знають, потрібного, то ми старші побратими допоможемо, передамо свій досвід, зробимо все щоб вони не набивали гулі там де набивали гулі ми, щоб вони не повторювали тих помилок які ми свого часу могли робити, живучи в тяжкий час тоталітаризму, в часи економічної кризи. Ми йдемо, і я йду разом з ними, щоби перетворити верховну зраду у Верховну Раду, щоби на кінець обрати належний український парламент, для цього ми повинні вимагати прийняття нового виборчого закону, і не п’ять відсотків, і навіть не півтора як рекомендує Європа, а можливо взагалі скасувати будь які перепони на проходженні політичних сил до парламенту, хай розпустяться всі політичні квіти які є на політичній палітрі України, а тоді нарід побачить, де є пустоцвіт, а де добрий плід. Як сказано в писанні: «По плодах впізнаєте їх. Добрий плід залишиться, а пустоцвіт відпаде» (Мф. 7,16-18). Зараз треба припинити всілякі намагання перешкодити новим політичним силам зайти в Українську владу, нам потрібно формувати дійсно еліту, а не злодійські клани, які перемальовуються, перефарбовуються, і перебігають з одного клану в інший коли змінилась політична ситуація. Нам потрібно ліквідувати будь які політичні застави, не потрібно мільйон двісті платити державі за те щоб увійти в парламент і попрацювати для цього народу, якщо є політична сила і вона хоче працювати, вона повинна мати таку змогу.

Чому я йду з Правим Сектором?

Та тому що не бачу я іншої політичної сили, яка б мала би чітку програму дій і чітко бачила яку Україну вона хоче будувати, тому що нема більше з ким йти, для мене це є мій особистий вибір, і я в котре не питаюся, що дасть мені Правий Сектор, я питаю себе чим я можу прислужитися молодим героям, і моїй молодій Україні.

Кандидат у народні депутати України

по окрузі №122

Богдан КАСПЕР


Російськомовну версію публікації ви можете прочитати тут.


Кількість переглядів - 62


Залишити коментар
Шановні читачі! Перед добавленням коментарів редакція газети та адміністрація порталу дуже просить вас не відображати будь-якої інформації, яка б порушувала Закон України "Про захист персональних даних". Якщо ви не згідні з текстом статті, маєте конкретні факти, які можете підтвердити - запрошуємо вас до редакції з своїм матеріалом. Коментарі, що не відповідатимуть вище вказаному Закону України, ми змушені або корегувати, або видаляти.
Просимо вас шанувати людей та їхній час!
Ваше ім’я: *
Ваша пошта:
Коментар: *

Введіть символи: *
Поновити

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ :

Мапа сайту Лінки Контакти