Жовківчанка - актуальні новини Жовківщини

 RU 
Випуск №

На головну сторінкуRSS Добавити в закладкиКонтакт

[2017-05-03 19:41:05] Микола Вважаю,що всi вчасники ЖОПIВЩИНИ повиннi ...

[2016-05-19 19:26:46] Мария Пропозиция перенести роботу верховнои Ради ...

[2015-10-14 17:04:15] Оксана Бережи Вас Боже потрапити в ...

[2015-09-23 15:15:54] Йосип Сокира А що власне мав би ...

[2015-09-23 15:13:50] Йосип Сокира А що власне мав би ...

Огляд
Теракти у Франції. Як бути Україні?
Жахливі численні теракти у Франції і недавня авіакатастрофа в Єгипті, ці криваві події, про котрі все частіше починають говорити як про початок Третьої світової, є ланками одного ланцюга.
Володимир Москаль: «Вірю в ідею!»
Як дієва людина, він відразу запропонував нові напрямки пропагандивної діяльності Центру, започаткував цікаві проекти, відтак в суспільстві відчулися струмені живого націоналізму. Про ці ініціативи і про стратегії сучасного націоналізму й розмовляємо з п.Москалем.
Новини Жовківщини » Життєві історії
Життєві історії

Високе покликання вчителя - навчати любити рідну землю

Нравится
Стаття з випуску № 6 від 2014-08-28

Догорає літо, - осінь на порозі,

діти в школу йдуть, - з квітами в долоні.

Стежиною вчителька поспішає,

на зустріч дівчатка біжать – її зустрічають.

А було це вдалекому 1968 році в селі кулява, ще не було лампочки «Іліча», так що я вчився читати, писати біля гасової лампи. Пізніше почали тягнути проводи і ставити стовпи – проводили електроенергію.

Першою вчителькою в мене була Ольга Петрівна Білаш. Вона прожила на хуторі Лисичини, коли й шла в школу то діти їїзавжди зустрічали.

Місце де розташована школа має позитивне добре біополе. Робота вчителя нелегка, але коли її любити то вона не важка. Ольга Петрівна була закохана в свою професію, всім серцем любила дітей.

Пам'ятаю перший і третій клас, навчалися в одній класній кімнаті, то вчителька давала моїй сестрі Марії – третьокласниці книжку і вона читала для нас першокласників казки – сестра моя була – відмінниця. А вцей час Ольга Петрівна займалася із третьокласниками.

В часи комуністичної, безбожної агонії вона сприяла, щоб діти виховувались у християнському дусі. Біля школи церква в цей час була не діюча – зачинена. Християни кулявці ходили до церкви в село Деревня. Пригадую люди стояли з пасками на Великдень – святив кошики з пасхальними стравами – а церква в Деревні на горбочку, а дорога в низу то вчителі ходили по дорозі навкола церкви. На слідуючий день директор Деревенської школи В. Башта всіх хлопців турносив – питав чому вони були в церкві – ви піонери – ленінці внуки Ілліча; коли черга дійшла до дітей віри Євангельської (в селі кажуть штунді) і діти зрозуміли, що директор не знає хто насправді був в церкві і дали йому відсіч. Ольга Петрівна старалась уникати гострих кутів, і спокійно витримала атеїстичний тиск комуняків.

Люблять, поважають її односельці. За інтелигентність, простоту, сумлінність, пунктуальність. З теплотою, ніжністю говорять про вчительку колишні вихованці. Хіба можна забути уроки, які проводила Ольга Петрівна, скільки енергії, сил вклала вона у свою працю педагога.

Педагог – це сіяч розумного, світлого, доброго, вічного. Починаючи щн з далекого 1966 року і тільки лешень у 2013році Ольга Петрівна пішла на заслужений відпочинок. А це не мало не багато – 57 років.

Ольга Петрівна все трудове життя працювала в школі, вчила дітей азбуки, читати, писати, прищеплювала любов до рідного дому, села – маленької батьківщини, до рідної України. Багато поколінь дітей вилетіли з під її крила у світ. Але те добре зерно, що було посіяне в душах дітей проросло добротнім, зерном, і багато дітей, які навчалися у Кулявській школі стали достойними громадянами і працюють для блага України.

Роки минули, але залишився спогад про вчительку, яка кожному учневі віддала часточку своєї душі і серця.

А зараз династію педегога продовжує її дочка Мирослава Ярославівна, яка навчає дітей любити рідну землю, бути справжніми людьми, патрілтами рідної України.

Це високе покликання вчителя!

Василь ГУЛЬГУН

 


Російськомовну версію публікації ви можете прочитати тут.


Кількість переглядів - 145
Вчитель 2014-08-29 14:51:35
Дуже гарна стаття - підтримую кожне слово!
Але проза життя говорить, на жаль, інакше.
Вчителя ніхто не цінує - ні держава, ні учні з батьками. Зарплата 1500-2000 грн., пенсія після 40 років стажу - 1100 грн. Зарплатня прибиральниці без освіти чи продавця на ринку є вищою. А які зараз невиховані учні - з легкістю можуть нахамити чи обізвати вчителя. Вчитель же не може навіть голосу підвищити - бо буде дзвінок в райвно, догана. Вибачте, але це правда.
[Відповісти]

Сторінки: 1

Залишити коментар
Шановні читачі! Перед добавленням коментарів редакція газети та адміністрація порталу дуже просить вас не відображати будь-якої інформації, яка б порушувала Закон України "Про захист персональних даних". Якщо ви не згідні з текстом статті, маєте конкретні факти, які можете підтвердити - запрошуємо вас до редакції з своїм матеріалом. Коментарі, що не відповідатимуть вище вказаному Закону України, ми змушені або корегувати, або видаляти.
Просимо вас шанувати людей та їхній час!
Ваше ім’я: *
Ваша пошта:
Коментар: *

Введіть символи: *
Поновити

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ :

Мапа сайту Лінки Контакти