Жовківчанка - актуальні новини Жовківщини

 RU 
Випуск №

На головну сторінкуRSS Добавити в закладкиКонтакт
Огляд
Теракти у Франції. Як бути Україні?
Жахливі численні теракти у Франції і недавня авіакатастрофа в Єгипті, ці криваві події, про котрі все частіше починають говорити як про початок Третьої світової, є ланками одного ланцюга.
Володимир Москаль: «Вірю в ідею!»
Як дієва людина, він відразу запропонував нові напрямки пропагандивної діяльності Центру, започаткував цікаві проекти, відтак в суспільстві відчулися струмені живого націоналізму. Про ці ініціативи і про стратегії сучасного націоналізму й розмовляємо з п.Москалем.
Новини Жовківщини » Життєві історії
Життєві історії

Як без копійки у кишені можна досягнути великих вершин – приклад українця отця Василя Прийми (Відео)

Нравится
Стаття з випуску № 1 від 2015-01-20

Людям цікаво знати історію життя отця Василя Прийми – вихідця з Бачева Перемишлянського району, який побудував у Люрді церкву, яка стала центром національного і релігійного життя українців. Сюди приїжджають паломники з усього світу. Похований отець Василь, за його заповітом у Бачеві.

Про історію цієї особистості голові ради ГО «Національна революція» Богданові Касперу розповів історик свого краю Остап Горлатий, який докладає багато зусиль до вшанування видатних постатей Перемишлянщини.

Шлях цієї людини показав, що без копійки у кишені, так як він пише у своїх віршах, можна досягнути надзвичайно великих вершин як у матеріальному житті, а не говорячи вже про духовне.

Василь Прийма дуже добре вчився. Закінчив початкову школу у селі, був надзвичайно великим пропагандистом. Він народився у сім’ї дяка, де була дуже поставлена трудова діяльність. Усі вставали вранці, щоб нарізати січки, погодувати корови. Близько 11 години всі йшли снідати. Після сніданку у родині був тихий час, коли читали Біблію, газети (родина виписувала три). Потім знову робота, далі обід. Увечері тим, що прочитав, мав поділитися в селі. За те він мав авторитет у своєму оточенні. На той час таких людей дуже поважали.

На нього великий вплив мав командир УПА Василь Івахів, вихідець із Подусільної, який на той час учився в гімназії в Рогатині. Василь Прийма слухав його виступи, і прагнув бути подібним до Василя Івахіва.

У 1938 році Василя Прийму забирають до війська польського, і у 1939 році він зустрічає німців під Варшавою. Того ж року його забирають у концтабір. Але тоді ще між німцями та українцями були певні домовленості. Вони відпускали тих українців, хто мав до когось піти, а ще чисто українською мовою мовити «Отче наш». Його відпустили, і він поїхав у Краків до українців, які допомогли йому визволитися з концтабору. З ними він разом приїжджає 30 червня 1941 року до Львова на проголошення України. Тут йому дають завдання створити разом з Василем Івахівим Поморянську військову школу. Ця школа проіснувала два тижні. Потім прийшли німці, гестапо оточило, і увесь командний склад забрали у тюрму на Лонцького. Тут він у черговий раз „помер”. У його житті було кілька таких випадків, коли він перебував на грані життя і смерті. Перший раз із ним такий випадок трапився, коли йому було дев’ять років. Тоді лікарі засвідчили його смерть, і хлопця вже мали хоронити. Він пробудився. Другий раз це трапилося у тюрмі на Лонцького, де тиф люто косив в’язнів. Його вже виносили на носилках, мало не спалили. У трупарню занесли, він зарухався і його понесли у лікарню. То він вижив і там. 1942 року він повернувся до села. У 1944 році енкаведисти побили його так, що думали, що забили. Однак удосвіта він був живий. Тоді один із енкаведистів сказав вибирати: якщо хочеш жити – йдеш на фронт, в штрафбат, а якщо ні, то…

Він обрав життя. Його взяли у штрафний батальйон, і в Карпатах він приймає перший бій. Перед битвою він молився. Командир стукав його по плечу і казав: «Тобі не молитися треба, а спирт пити» (його видавали у пайках). Василь Прийма відповів: «Якщо вам треба, то беріть мій». Бій ще не почався, невідомо звідки та куля з’явилася, потрапила в голову командиру. З батальйону у Карпатах залишилося троє живих. Прийма уже тоді сказав: «Якщо залишуся живим, то піду на священика і збудую церкву».

Він залишився живим. У Чехії він потрапляє знов у концтабір до німців. Тут його невідомо як врятував брат. Разом вони потрапили в Баварію, у Гіжборг. Це була так звана резервація для українців. До них приїхав єпископ Іван Бучко, який відібрав 25 осіб вчитися на священиків. Взяли на навчання і Василя Прийму. Після закінчення навчання його відправили в прокомуністичну Францію.

Він залишився у Тулузі, де побудував пам’ятник Шевченку, назвав у місті «вулицю України». Тоді він поїхав до Люрду і прийшов до єпископа з пропозицією, що хоче в Люрді церкву побудувати. У 1972 році там посвятив церкву, збудував готель «Почаїв», у Люрді з його ініціатива з’явилася «вулиця Україна».

Тут він провів чотири табори, куди на літо з цілого світу йому дітей присилали, яких він українізував. Отець Василь Прийма постійно молив Бога про кращу долю України, піднімав національну свідомість українців.

Коли приїжджали до отця Василя Прийми до Люрду, то у нього одна кімнатка стіл, шафа, ліжко. У нього навіть дві пари взуття не було. Він казав, що його парафія на 400 км розкидана від центру Люрда. Куди його тільки не просили, він сідав на ровер, бо то був весь його транспорт, хоч він міг собі машини замовляти. На подвір’ї церкви все було українське – висів жовто-синій прапор, карта України.

Через 50 років він повернувся в Україну, в рідне село Бачів. Тут він хотів церкву збудувати. А люди вже самі будували третю церкву у селі. Він це зрозумів і збудував у Бачеві капличку.

Серце о. Василія Прийми перестало битися 17 грудня 2004 року у далекій Франції. За його заповітом тіло перевезено на Україну, в родинне село Бачів, де його поховали 9 січня 2005 року.

Перемишлянщина пам’ятає про свого земляка. Зокрема, Перемишлянська районна рада проголосила 2014 рік роком о. Василя Прийми – душпастиря, мецената, поета, громадського діяча, і організувала відзначення у районі 100-ї річниці від Дня народження о. Василя Прийми.

Оcтап Горлатий, голова громадської організації «Фундація справ Божого Провидіння пам’яті о. Василя Прийми», розповідає, що хоче започаткувати у Бачеві музей отця Василя Прийми. Зараз шукають гроші на ремонт приміщення.


Російськомовну версію публікації ви можете прочитати тут.


Кількість переглядів - 456


Залишити коментар
Шановні читачі! Перед добавленням коментарів редакція газети та адміністрація порталу дуже просить вас не відображати будь-якої інформації, яка б порушувала Закон України "Про захист персональних даних". Якщо ви не згідні з текстом статті, маєте конкретні факти, які можете підтвердити - запрошуємо вас до редакції з своїм матеріалом. Коментарі, що не відповідатимуть вище вказаному Закону України, ми змушені або корегувати, або видаляти.
Просимо вас шанувати людей та їхній час!
Ваше ім’я: *
Ваша пошта:
Коментар: *

Введіть символи: *
Поновити

МИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ :

Мапа сайту Лінки Контакти